четверг, 19 мая 2011 г.

Свободівець Сидір Кізін вкрав трубу, щоб стати піонером

19 травня відзначають День піонерів. У Радянському Союзі 89 років тому на Другій конференції Комсомолу було прийнято рішення про створення всюдисущих піонерських загонів. На той час до цієї організації брали усіх без винятку. 



Зараз в Україні відповідника такій структурі немає. «Перший» поцікавився у житомирян, чи пам’ятають вони, як їх приймали в піонери.
 
В’ячеслав Шнайдер, 55 років, письменник: 

«Це було почесне посвячення і відчуття були дуже сильні. Хоч ми і називали червоний галстук ошийником, ми в ту ідею вірили. Це відчуття народжене на біологічному рівні. Дуже шкода, що зараз цього немає і ми маємо великій дефіцит на такі почуття.

Ми носили червоний галстук як знамено і нас до цього привчали з дитинства. Колись ми до нього ставились, як до святості».

Сидір Кізін, 36 років, політик:

«Ми дуже боялися, що нас не візьмуть у піонери. Вчителька постійно мене лякала тим, що всі будуть носити краватку, а я ні. Для того, щоб вступити до лав піонерів, нам сказали принести велику кількість металобрухту та макулатури.

Пригадую, ми з друзями пішли на Житній ринок. Там якраз будували «Торгівельний центр», і ми вкрали величезну трубу. Але до піонерів взяли всіх без винятку: приніс ти металобрухт, чи ні.

Також пригадую, що ми збирали гроші для знедолених дітей робітників Америки».

Василь Врублевський, 47 років, директор Обласної наукової бібліотеки:

«У третьому класі нам прийшли і сказали, що ми піонери. Я червоного галстука не носив. Правда, у нас половина класу його не носило. Учні, які себе поважали, цього не робили».

Леонід Крігер, 55 років, бізнесмен:

«У свій час це було почесно. Спочатку дуже хотілося стати піонером - одним з перших. Потім, коли я трохи виріс, то галстук носити вже не хотілось. Тоді для нас посвята — це був певний ступінь зрілості.

Зараз у державі не вистачає таких організацій, які б виховували патріотизм. Це відчуття ми маємо вкраплювати з самого дитинства».

Комментариев нет:

Отправить комментарий